The Uchpochmack- Someday- NEW SONG 2013 by ZEMFIRA (Земфира- Я так люблю...

cerebrum

я люблю її мозок як потаємну кімнату
де зашторено вікна і зламано ключ у замку
треба бути тут тихо а в разі чого – втікати
чи зникати між привидів що причаїлись в кутку
тут у скринях – поламані іграшки скельця яскраві..
мідний перстень сережка десяток чи два листів..
кілька фантиків вибляклих зошит із плямами кави..
тут відлуння далекі звучать наче сміх або спів..
тут багато скарбів про які і вона не знає..
тут багато скорбот про які навіть я не чув..
я люблю цю кімнату й вона мене любить навзаєм
я нейрон я гормон я невільник і я не втечу
я мовчу – я ніхто я мов тінь на прокурених шторах
що її відкидає знадвору здичавілий плющ
я кричу я шепочу я безперестанно говорю
і в дверях обертається зламаний нею ключ

(с) іздрик

тренінг

знаєш
все що було – це лише магнетизм залишковий
все що буде – це тільки питання інерції
нам про це не казали нічого ні в яких школах
або ж ми прогуляли якісь потаємні лекції
хоч насправді ні шкіл і ні лекцій жодних не було
тільки думки розгін і димок перегрітих рецепторів
це механіка тіл про яку ми успішно забули
і жевріння нейронів у богом забутому секторі
стоїмо на краю бо крім краю нічого немає
ти послухай: ну просто нічого нічого нічого
це не ми вибираємо – пам'ять у нас відбирає
кожен шанс самостійно обрати якусь дорогу
стоїмо біжимо летимо – і усе це на місці
а місця собі мостяться місяться ліпляться в зграї..
забуваю про них ненавмисно а може й навмисно
я люблю тебе тут і тепер
і це все що я ніби-то
знаю

(с) Іздрик

applesong

коли за тобою скучаю чорно
повискуючи мов гієна
зневіра і сум мої непереборні
і все-таки це офігенно
коли на опучках знервованих пальців
задавнена ніжність не гасне
і з цим засинаю і буджуся вранці
це як не крути – класно
і навіть коли самота пожиттєва
кидає у розпачі весла
я вірю – мене ти надкусиш мов єва
і це буде просто чудесно
та як би не склалось і що б там не сталось
одне неможливо забути:
як були в саду ми і як посміхались
і як це насправді круто

(с) Іздрик 

thanks

ну хто мені ти? ну хто тобі я? –
два космоси зіткнуті поспіхом
але розповзається мов течія
на фейсі моєму посмішка
коли ти говориш чи навіть мовчиш чи
смієшся так сонячно й смачно
я роблюся ліпшим я роблюся вищим
й мене переповнює вдячність
і кожен твій рух і кожен твій жест
ресурси мої збагачують
я легше долаю черговий свій квест
і також за це тобі вдячний
нам нарізно велено бути проте
не все ще в цім світі втрачено
і вдячний тобі я іще і за те
що так почуваюся вдячно

(с) Іздрик

слідство

гостина минає без сліду звичайно –
ні волосини ні зубочистки
ані серветки з плямами чаю
ані серветки з буквами й числами
попіл до попелу – два недопалки
у попільнички братській могилі..
що ти іще міг би якось сказати їй?
що вона ще розповісти не сміла б?
вечір минув як рекламна пауза
у безнадії асортименту
будете може іще раз разом ви –
не легковажте аж так моментом
будьте уважні до кожного слова..
жадоби скла.. подиху тиші..
і залишайте сліди любові –
ними пізніше ще підуть інші

(с) Іздрик

пробудження

двірничка свінгує осіннім листям
мітла її має і ритм і шарм
пилюка джазово в повітрі зависла
і також танцює без пари без пар
безпрограшна осінь – горить цибулиння
мовчать павуки налаштовують звук
бринять атонально тонкі павутини
скликаючи party для ос і мух
збігаються числа зливаються знаки
хвилюється простору темна гладінь
і я прокидаюсь в порожніх кімнатах
під ритми осінніх твоїх сновидінь

(с)  Іздрик

конвенція

можна відчути більше аніж сказати
можна сказати більше ніж зрозуміти
можна зламати всі дев'ять печатей
і залишатися далі майже як діти

можна подумати так аби тіло хотіло
можна зробити все так ніби тіла немає
можна самому собі молитися сміло
можна послухати господа того що скраю

можна сховати себе у западинах ока
можна сховати тебе в найлюднішому місці
можна читати щоденники мертвих пророків
можна майбутнє собі майструвати щомісяця

можна нам майже усе і практично задарма
дев'ять печатей за нами лежать непридатні
ми вибираємо те що напевно не марне:
ми мовчимо й посміхаємось – цього достатньо
(с) Іздрик